Нереалізований проект шлюзування Сіверського Дiнця

Як могла б змінитися Лиманщина на початку ХХ-го століття.

Наприкінці ХІХ століття для Донецького вугільного басейну виникла потреба у водному шляху. Головною причиною цього стало недостатнє обладнання району шляхами сполучення в порівнянні з інтенсивною діяльністю промисловості Донецького басейну. Коли на берегах Дінця ще не було майже ніяких промислових підприємств, відомий вчений Д.І. Менделєєв вже ясно роізумів, що саме тут місце для їх розвитку. І в 1888 році він виклав свої припущення в дуже переконливій та різкій формі на сторінках «Північного вісника» в статті під назвою «Майбутня сила, що спочиває на берегах Сіверського Дінця». Назустріч назрілій потребі в зручному сполученні по Сіверському Дінцю, перш за все, відгукнулися приватні підприємці. Вони запропонували створити товариство для проведення шлюзування частини Сіверського Дінця від Ізюму до гирла, проектували будівництво двадцяти гребель Поаре зі шлюзами, що мають довжину 80 сажнів, а ширину 48 футів. Передбачалося досягнути глибини Дінця 5 футів. Для перевезень вантажів підприємці планували збудувати 15 буксирних і 5 пасажирських пароплавів, кожен по 60-100 кінських сил, і 100 барж вантажопідйомністю в 30000 пудів. Загальна кількість вантажу, на яке було розраховане підприємство, становила 60000 пудів. Для навантаження і вивантаження вантажів запропоновано було обладнати між Ізюмом і гирлом Сіверського Дінця 12 пристаней. Судноплавство по Сіверському Дінцю мало залишатися вільним, тобто плавати по річці мали не тільки судна підприємців, а й інших товариств і власників, за умови сплати збору на відшкодування витрат з проведення шлюзування.

Карта водного сполучення Донецького басейну 1904 р., фрагмент

Створити проект шлюзування Сіверського Дінця, скласти фізико-географічний і економічний опис річки та її басейну було доручено інженерові Нестору Платоновичу Пузиревському. Проект шлюзування Сіверського Дінця, складений на підставі досліджень 1904 - 1908 років, мав на меті зв'язати по воді місто Харків і міста Донецького басейну з зовнішнім портом Ростовом. Судноплавство по Сіверському Дінцю раніше не розвивалося через велику кількість водяних млинів, що розташовувалися на греблях і перепиняли річку. Необхідну глибину води на проектованому водному шляху передбачалося досягти за допомогою шлюзування, завдяки застосуванню різних типів розбірних гребель. Греблі передбачалося розташувати, за можливості, на мілководді. Деякі шлюзи планувалося облаштувати в річці дешевим способом, але їх не могли застосувати в багатьох місцях через вузькість і звивистість Сіверського Дінця.

Фото експедиції на Сіверському Дінці

Для проведення досліджень у верхню течію Дінця було направлено групу. Вона попрямувала зі ст. Каменська залізницею до ст. Яма Північно-Донецької залізниці і звідти на підводах прибула до села Крива Лука.

Фото табору експедиції на березі Сіверського Дінця

Група проводила: встановлення і відновлення реперів (міток) у місцях розташування проектованих споруд та в місцях, де очікується найбільші затоплення, поздовжнє подвійне нівелювання за реперами, зйомку площі найбільш очікуваних затоплень заплави річки з положенням магістралі і призначенням діаметрів, що закріплюються на місці особливими плановими реперами, встановлення водомірних постів у місцях розташування проектованих споруд і проведення спостережень на них, збирання відомостей про кам'яні кар'єри в районах розташування споруд, про вартість матеріалів та ціни на робочі руки.

Група зупинялася на нічліг у хуторах, для пересування табору користувалася підводами, а для необхідних пересувань під час робіт - човном-каюком. Використання човна для пересування табору вийшло дуже складним через велику кількість млинових гребель і веслування в гирлі під час роботи групи.

Карта проекту шлюзування Сіверського Дінця 1908-1912 рр., фрагмент

Після проведення робіт було запроектовано зміну русла Сіверського Дінця на території нинішнього Лиманського району: в Кривій Луці прорити новий канал, щоб позбутися від луки; уздовж Дінця від Щурова до Брусівки прорити канал і з'єднати його з Маяцьким озером у Райгородку. Якби Перша світова війна не перешкодила втілити проект по шлюзуванню Сіверського Дінця, то надалі частина території Лиманщини змінилася б до невпізнання. Таким чином неможливість реалізації проекту шлюзування сприятливо вплинула на збереження лісів і озер Подонців’я, розвиток туристичного бізнесу та будівництво залізниць.

Максим Меценко, краєзнавець та історик