...І в небі запалили зорі чумаки

Можливо, то саме з часів чумакування залишилася добра традиція проводжати в дорогу близьких людей хоча б за власні ворота чи до основної дороги. Так колись рідні йшли за возами чумаків, далеко за село, бажаючи вдалої подорожі та щасливого повернення. Дівчата тихцем дарували своїм коханим хустки з надією, що та нагадуватиме в розлуці про почуття і оберігатиме від злої долі, а дружини, обіймаючи чоловіків, ніби ненароком, перевіряли, чи, бува, не забули ті за пояс поряд з ножем, ложкою і кресалом покласти папірець з молитвою. Колись розвинений промисел - нині практично забута сторінка історії, що потребує вивчення і збереження.

Поштова картка

Поштова картка кінця XIX - початку XX століть

До нас дійшли цікаві відомості про побут слободи Новоселівка. У 1880 роцi в «Харьковских губернских ведомостях» була надрукована гарна, ґрунтовно опрацьована стаття священика Григорівської церкви сл. Новоселівки Миколи Гавриловича Дикарьова «О чумачестве в слободе Новоселовке и ближайших к ней местностях Изюмского уезда, до и после проведения Курско-Харьковско-Азовской железной дороги». Микола Дикарьов був призначений в слободу Новоселівка 1849 року і застав в ній чумацький промисел у найбільшому розквіті.

Відомо з джерел, що тодішня Новоселівка ділилася населенням на дві частини - українську і російську. Українське населення переважно чумакувало, а що воно складало більшість, то Новоселівка була єдиним селищем у волості, зрештою, й на всій території сучасної Лиманщини, де був розвинений цей промисел. Російське населення займалося виключно заготівлею дерева і теслярством, за що й звалися «пильщиками». В Новоселівці 19-го століття з 300 дворів 160 чумакувало. Спільно у них нараховувалося до 1500 пар волiв, а на кожного господаря доводилося більше дев’яти пар волів.

Чумаки перевозили найрізноманітніші речі. Так, відомо, що з настанням весни, вони брали з найближчого міста Слов’янськ топлене сало, а з інших навколишніх місцевостей - пшеницю, льон, борошно і відвозили все це на продаж у Таганрог, Бердянськ, Маріуполь. З Таранрога або Ростова брали рибу, ікру, вино. А ще так звану дерев’яну олію - нижчий сорт оливкової олії, що використовувалась у примітивних світильниках. На радість господиням везли родзинки і ріжок - т.зв. «цареградські боби» - плоди середземноморських дерев, з яких тоді виготовляли сурогат какао, освіжаючі напої, а також ласощі та приправу до випічки. На возах чумаків знаходилося місце для величезної кількості інших товарів, які везли на Курський Коренський ярмарок або в Білгород. Деякі товари відправляли навіть у Москву, Нижній Новгород й інші міста Російської Імперії. Чумакам доводилося бувати навiть і в Астраханській губернії, в Криму, Бессарабії, Білорусі і Польщі.

Із розвитком мережі залізничного сполучення країною цей промисел занепав і з часом взагалі залишився в минулому.

Чумацький шлях

Ярослав Чижевський. Чумацький шлях

Проте, чумацтво назавжди закарбувалося в прізвищах нащадків: Чумак, Чумакевич, Чумаків, Чумаченко, Чумачок...

Воно закарбувалося чи не найбільше з усіх промислів українців у народних піснях:

Весна-красна наступає.
Із стріх вода капле.
Молодому чумакові
Шлях-дорога пахне.

А ще - у приказках та прислів’ях: «Доля чумацькая гірка, а щастя щербате», «Щоб чумаком стать, треба много знать», «Хліб і вода - чумацька їда», «Віз ламається - чумак ума набирається».

Чумакування подарувало культурі України бездонну скарбницю для творчості митців - письменників, художників, скульпторів.

Айвазовський: Воли на перешийку

Айвазовський І.К. «Воли на перешийку» (1860)

Усім допитливим мандрівникам досі вказує дорогу зоряний Чумацький шлях. А спомин про важку, часто невідому й небезпечну, чумацьку подорож увійшов у мовну культуру українців символом відваги та пошуку своєї власної стежини, котра завжди вказуватиме шлях до рідного дому.

Віки у даль майнули -
Ріка часів не знає вороття.
Ми до зірок сягнули
І ми збагнули, в чому суть буття.
Вона у тім корінні,
Що нас веде додому звідусіль
Під небо України,
Де чумаки розпорошили сіль...

(із пісні «Чумацький шлях» на слова Анатолія Матвійчука)

Ознайомитися з науковою працею Михайла Кулiшова «Заселення, побут і духовне життя слободи Новоселівка в XVIII-XIX ст.» можна в збірнику «Криволуцькі читання – 2019: Духовна і матеріальна спадщина Кривої Луки та сіл середнього Придінців’я».

Криволуцькі читання 2019

Замовити збірник можна за адресою KryvaLuka@gmail.com

Перший збірник Криволуцьких Читань - 2018 можна завантажити тут.

  Дивіться також

Дробишевське лісництво
#Путiвник
Дробишевське лісництво. Еколого-пізнавальна стежка «Лісова палітра»
У 2012 році в Дробишевському лісництві було створено еколого-пізнавальну стежку «Лісова палітра» на честь 80-річчя утворення Донецької області.
Пансіонат Акваторія
#Вiдпочинок
Пансіонат «Акваторія»
Приватний пансіонат «Акваторія» розташований на мальовничому березі Червонооскільського водосховища.
Леонід Кизим
#Вiдомi Люди
Леонід Денисович Кизим
Гордість Лиманщини, легендарний космонавт, тричі бував у космосі у званні командира корабля, Почесний громадянин міста Лиман.