Часто від мандрівників, що потрапляють на околиці Кривої Луки, аби помилуватися неймовірними пейзажами, місцеві мешканці чують запитання про хрест, встановлений на пагорбі при в'їзді у село з боку Рай-Олександрівки.
Раніше на прикріпленій до нього табличці можна було прочитати, що його встановили від імені козаків Донбаської паланки війська запорозького на згадку про події 1707-1708 років, відомі в історичній науці, як Булавінське повстання, та до 290 річниці одного із найкровопролитніших боїв того повстання.
Пам'ятний хрест у с. Крива Лука. Фото Михайла Кулішова, травень 2018 р.
Мова йде про розгром царськими військами Петра І-го козацьких та селянських загонів під керівництвом Семена Драного (Алексеєва). У цій битві, що тривала п'ять годин, загинула значна кількість людей з обох боків, і був убитий С. Драний - отаман станиці Староайдарської, права рука керівника всього повстання Кіндрата Булавіна. Його загибель не лише здеморалізувала повстанців, і вони не змогли продовжувати бій без свого командира, але й стала одним із важливих чинників, сукупність яких привела до придушення повстання.
Пам'ятник Кіндрату Булавіну у м. Бахмут
Задля справедливості, слід зазначити, що події, які відбувалися на території сучасних Луганської та Донецької областей понад 300 років тому, досі викликають цілий ряд дискусій у науковому середовищі. Не дивлячись на існування значної кількості книг та досліджень про події Булавінського повстання 1707-1708 років, існує багато запитань і "білих плям", невідповідностей та помилкових (чи спеціально змінених?) повідомлень.
Так, відкритими залишаються основні причини виникнення повстання, яке, з одного боку, називають, "останньою спробою степових "рицарів у жупанах" відстояти свої вольності" (И. Мирошниченко “Старобельщина — жемчужина Приайдарья”) , а з іншого, словами історика Бориса Крупницького, "зіткненням двох колонізаційних потоків".
Ще однією білою плямою є обставини загибелі самого керівника повстання Кіндрата Булавіна, серед причин якої одні дослідники називають самовбивство перед загрозою бути ув'язненим, а інші схиляються до думки про те, що він був застрелений. Прихильники другої версії теж не є одностайними між собою, оскільки одні вважають, що К. Булавін був застрелений при спробі вирватися з оточеної заколотниками та підпаленої будівлі в Черкаську (нині Старочеркаська станиця Ростовської обл.; до 1805 р. - столиця Області Донського козацтва), а інші дослідники притримуються думки, що його вбила куля одного з колишніх побратимів Степана Ананьєва. Останній начебто ввійшов у групу Іллі Зерщикова, яка вирішила організувати заколот проти К. Булавіна, схопити його і видати представникам царської влади, щоб "искупить свою причастность к восстанию". Проте, або в ході заколоту щось пішло не так, або заколотники побоялися викриття в зраді, і повстанського вождя було застрелено. Версія про самогубство Кіндрата Булавіна, на думку науковців, була розповсюджена пізніше самими ж заколотниками.
Придушення Булавінского повстання. Художник Михайло Горелик.
Біографії майже всіх головних учасників повстання та їхні міжособистісні стосунки також приховують чимало несподіванок.
Наприклад, відомо, що ще задовго до виникнення повстання Кіндрат Булавін був призначений колишнім військовим отаманом (а пізніше очільником заколотників проти того ж К. Булавіна) Іллею Зерщиковим у Бахмут "к соляному заводу атаманом над работными людьми солеварами". А тому, очевидно, мають підстави дослідники повстання для того, аби вважати причинами його початку боротьбу за переділ прибуткових місць або змагання за право володіти ними. І лише згодом, після приєднання до повстанців значної кількості народу (найперше, втікачів, за котрими полювали царські загони, козацьких поселень, яких царськими указами позбавляли права володіння землею тощо), воно набрало рис визвольних змагань.
Доволі суперечлива особа Лук'яна Максимова, донського отамана, котрий, за повідомленнями дослідників, спрямував прибулий для пошуку селян-утікачів до Черкаська загін князя Ю. Долгорукого у верхів'я Дону і дав дозвіл на проведення пошуків у інших козачих поселеннях, але "вберіг" від цього Черкаськ, а, вірніше, дружніх йому заможних старшин, у яких працювало багато втікачів. Пізніше Л. Максимів зібрав під своїм керівництвом незадоволених виступами повстанців і тих, хто був лояльно налаштований до царської влади. Саме він привів восени 1707 року на р. Айдар козаків і татар (є інформація, що і калмиків) і дав бій повстанському загонові Кіндрата Булавіна. Відомо й те, що через декілька місяців, 14 грудня того ж року, отаманові Л. Максимову було дароване "государєво жалованіє" в розмірі 10 тисяч рублів, скористатися сповна яким він, імовірно, не встиг, бо в травні наступного року був захоплений і страчений булавінцями (Вікіпедія).
Мабуть, найодностайнішими в своїх поглядах науковці є лише, називаючи причини спаду активності повстання, одна з яких - значні втрати серед повстанців у криволуцькій битві, а також в оцінці наслідків повстання.
Але повернімося до пам'ятного хреста на околиці Кривої Луки. Битва, на згадку про яку він і встановлений, насправді є ще однією "білою плямою" в історії Булавінського повстання. Імовірно, саме через відсутність достовірної інформації про те, де ж насправді відбувалася ця битва, ініціатори встановлення пам'ятного хреста помилково обрали село Крива Лука.
Є спроба прив'язати битву та загибель у ній отамана Семена Драного зі селом Крива Лука , проте її автор не надав жодних офіційних джерел, які б підтверджували те, що битва мала місце саме тут.
У червні 2008 року Громадська організація «Інститут підводних досліджень» біля села Крива Лука провела підводну розвідку. Дослідники шукали рештки козачих човнів та іншого споряддя початку XVIII сторіччя, але результат був нульовим.
Фото зі статті Р. Додонова для журналу "Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг", випуск 1, 2009 року
Є версія Максима Меценка, що урочище Крива лука, яке фігурує як місце битви у тодішніх офіційних документах, знаходилося поблизу села Закітне Лиманського району.
Вид на лівий берег Сіверського Дінця біля с. Закітне. Фото Михайла Кулішова.
А тому вивчення подій Булавінського повстання, спроба його оцінки в канві історичного розвитку регіону і козацтва, як і пошуки матеріальних доказів битви біля урочища Крива лука - триває.
Ми ж запрошуємо мандрівників приїжджати до Кривої Луки, яка співзвучністю своєї назви досі вводить в оману дослідників цих подій, не лише помилуватися красою її околиць, але й долучитися до вивчення невідомих та відновлення забутих сторінок історії села і краю.
Звичайно, сьогодні мало що нагадує про ті події. Проте любителі інтелектуального туризму, що прагнуть поєднати вихідні дні з новими пізнаннями можуть відвідати Ямпіль, який колись повстанські загони спалили за відмову їх підтримати, Закітне, південно-західну околицю якого місцеві краєзнавці ідентифікують з урочищем Крива лука, заглянути у шкільний музей села Торське та розглянути на стенді "прелестное письмо" із закликом підтримати повстання, можливо, буде цікаво побувати також в с. Дронівці, яка, на думку дослідників, отримала свою назву від імені самого Семена Драного (Алєксєєва), котрий загинув у цьому бою і, за припущенням, навіть похований десь поблизу.
Експозиція в шкільному музеї с. Торське. Фото Михайла Кулішова.
Тому, якщо Ви - любитель нерозгаданих таємниць, нерозшифрованих загадок, то Лиманщина - саме Ваш зоряний час. "Озброївшись" відомою інформацією, зустрівшись із місцевими краєзнавцями, поспілкувавшись із місцевими мешканцями Ви зможете спробувати долучитися до відновлення істини про давно минулі події, які, тим не менше, досі несуть свої віддалені впливи на події сьогодення.
Визначення місця вирішальної битви Булавінського повстання 1707-1708 рр. Історико-пошукова робота спільної молодіжної команди Кривої Луки та Ямполю для конкурсу «Історія моєї громади».
Працюючи над матеріалом цієї публікації, в авторів проекту «Туристична Лиманщина» виникла ідея дати поштовх новим дослідженням «булавінської» теми краєзнавцями. Залучити всіх зацікавлених цими подіями до спільної справи було вирішено шляхом проведення краєзнавчої конференції, присвятивши її ювілейній даті вирішальної битви повстання. Конференція пройшла 14 грудня 2018 року в СБК села Крива Лука. За матеріалами заходу видано збірник. Ознайомитися з онлайн версією збірника можна за посиланням.
Придбати друковану версію збірника можна, звернувшись за адресою kryvaluka@gmail.com
За анонсом наступної конференції слідкуйте на сторінці www.facebook.com/KryvaLuka
Пам'ятний хрест у с. Крива Лука на картi Google
Імовірне місце бою біля урочища Криві Луки 2 липня 1708 р. на картi Google