Із історії слободи Рубці

Промисловість Донбасу з початку XX століття почала розвиватися швидкими темпами. І вже у 1940-му році маловодний Донбас почав відчувати дефіцит води як технічної, так і питної. Окрім того, що заводи та фабрики вимагали величезної кількості води, так і видобуток вугілля призвів до різкого зниження рівня підземних вод. У 1954 році Рада міністрів СРСР прийняла рішення про додаткову доставку води в промислові райони. Почалося будівництво каналу Сіверський Донець - Донбас. Велике будівництво присвятили 300-річчю об’єднання України з Росією, а довели воду до кінцевого пункту Сталіно (Донецьк) до березня 1959 року. Через те, що в літній час води в Сіверському Дінці не вистачало для стабільної роботи каналу, було вирішено побудувати величезне Червонооскільське водосховище, з якого в посушливу пору року в Сіверський Донець додавали воду. У Краснолиманському, Ізюмському та Борівському районах на нові місця перевезено понад три тисячи житлових будинків, а також колгоспних, державних і промислових забудов, що виявилися на шляху глобального будівництва, у тому числі й усе село Рубці. З 1958 року в селі Рубці почалася зовсім нова історія: старе село пішло під воду, жителі переселилися в нові будинки, на самостійне будівництво яких держава їм виділила гроші, діти стали ходити в нову школу. Категорія пільговиків - ветерани, багатодітні сім'ї та інші - отримали вже готовий державний житловий фонд.

Дата заснування військової слободи Рубці - значно молодша, ніж вважали до недавніх досліджень.

Архієпископ Філарет в «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» зазначив, що церква Іоанна Милостивого в слободі Рубцевої була побудована «близько 1738 року». Потім багато краєзнавців повторили це твердження. Однак цьому не знайдено ніяких доказів: жодної метричної книги того періоду. Мало того, слободи (хоча б хутора) в цей час не було зазначено на жодній зі старовинних карт. До речі, дата будівництва Лиманської Петропавлівської церкви у Філарета теж якась абстрактна і не має ніяких доказів - 1700 рік. Архівні документи свідчать, що лиманський храм вважався «новостроящимся» з 1767 по 1769 рік.

У метричній книзі за 1769 рік церква Іоанна Милостивого на останній сторінці називається «НОВОСТРОЯЩЕЙСЯ». Дорогоцінне історичне слово ставить останню крапку в історії храму села Рубці.

Правив служби в 1769 році 38-річний священик Петро Фенев. На той момент у нього було два сини: 8-річний Максим (навчався часослову) і 2-річний Дем'ян.

У 1769 році в слободі Рубцевої народилось 22 людини (9 хлопчиків і 13 дівчат), відбулося 9 шлюбів (3 першошлюбних та 6 другошлюбних) і загинули 35 осіб (19 чоловіків і 16 жінок). Закінчується документ такими словами: «При оной церкви подцерковной земли и сенных покосов по черкаскому обыкновению не имеется. Приходских 80 дворов». Для порівняння: в першій метриці селища Лиман за 1767 рік значилося 118 приходських дворів (Лиман спочатку був у півтори рази більше).

Місце, де раніше розташовувалася церква Іоанна Милостивого слободи Рубці

Можна припустити, що село виникло приблизно в той самий час, що і Лиман, тому що ранні згадки про нього поки не знайдено. На картах першої половини XVIII століття в Лиманському районі взагалі немає ніяких населених пунктів, крім Ямполю та Сухарева, з яких до наших днів дожив тільки Ямпіль. Так що розповсюджена історія про те, що вісімнадцять сербських сімей побудували в 1668 році церкву в селі Рубцевої , імовірніше всього, просто красива казка.

Дослідження історії поселення слободи Рубці продовжуються ...