Головна Історія Духовна і матеріальна спадщина Кривої Луки та сіл середнього Придінців'я

Духовна і матеріальна спадщина Кривої Луки та сіл середнього Придінців'я

У грудні 2019 року було проведено другу краєзнавчу конференцію «Криволуцькі читання». Заявлена тема заходу анонсувалася, вже традиційно, з метою мотивувати дослідників працювати з історичними джерелами невеликих населених пунктів, сприяти збереженню інформації про особливості традиційного для регіону Придінців’я побуту, давніх ремесел, забутих обрядів.

Інтерес до заходу виявився більшим, ніж очікували організатори, оголошуючи тему. Це сильно нас порадувало і, водночас, підтвердило правильність обраного нами шляху.

Якщо до «Криволуцьких читань 2018» організатори майже випрошували матеріали для публікації в збірнику, а долучитися до участі в самому заході благали своїх знайомих і колег, то буквально за рік ситуація стала абсолютно іншою: редакційній групі довелося відмовляти ряду авторів через невідповідність змісту робіт заявленій темі Читань чи відверто слабкому рівню підготовки матеріалу на фоні отриманих від інших учасників.

Аналізуючи дану ситуацію, організатори припускають, що такий інтерес до наших Читань, імовірно, пов’язаний ще й з тим, що програму заходу було побудовано з наданням рівноправних умов для виступів і опублікування робіт як досвідченим фахівцям і науковцям, так і мешканцям сіл, котрі самостійно збирають та впорядковують доступними їм скромними засобами для обліку спогади старожилів.

Емоційний фотозвіт ви знайдете на сторінці Крива Лука.

Слово від редакторки й ідейної натхненниці Читань - Оксани Дрогомирецької:

Мені випадає честь у числі перших знайомитися з надісланими на Читання матеріалами, а також відповідальність вносити зміни та правки в авторські тексти. Й одне, й інше дарують неймовірне задоволення пізнання. Радість отримання нових знань - це неймовірний стимулятор всього життєвого процесу. Досвід показує, що відкривати для себе невідоме - значно простіше (читаючи книги чи ведучи власні пошуки, спілкуючись із колегами чи очевидцями подій), чим мати змогу донести власні дослідження, здобуті відомості або зроблені відкриття іншим.

Саме усвідомлюючи важливість збереження таких «малих відкриттів», 2018-го й було зроблено спробу об’єднати зусилля тих, хто має що повідомити решті. Але ця наша «приземленість» ідеї абсолютно не означає, що ми просто «не дамо загубитися» тому, що хтось до нас зібрав і записав. Нас цікавить осмислений підхід до існуючих матеріалів, їх вивчення й аналіз з метою поглиблення, уточнення, встановлення подій, імен, дат - усього, що формує надійну базу для наукових зацікавлень, академічних досліджень.

Гортаючи отриманий примірник «Криволуцькі читання 2019», знову й знову вчитуючись у добре знайомі від часу редагування тексти, зловила себе на думці, що, якби мені довелося зі вміщених у Збірнику 12-ти робіт виділити якусь одну, то не змогла б цього зробити, ані з точки зору глибини дослідження обраної автором теми, ані якості самого тексту, ані новизни інформації для мене особисто. Мені просто було дуже цікаво!

Бо ж справді цікаво довідатися, що ледь помітні нині земляні насипи, порослі травою та чагарниками, були колись поміщицькими поселеннями, де вирувало життя, розгоралися пристрасті, варті великих кіноекранів. Або дізнатися про те, як багато інформації можна «прочитати» в двох-трьох літерах, залишених давніми майстрами на звичайній цеглині. Відкриттям для мене стала інформація про те, що, виявляється невелике українське село, мешканці якого чумакували, утримувало аж 1500 пар волів! І яким, навіть нині, неймовірним виглядає перелік тих товарів, що їх чумаки привозили з далеких доріг!

Потішила історія церкви Кривої Луки, яка отримала продовження, що підтвердило аксіому: поставити крапку в розпочатих дослідженнях практично неможливо. Приємно, що нам довірили свої дослідження науковці та знані місцеві краєзнавці.

Та все ж найбільшим «відкриттям» Других Криволуцьких читань я б назвала роботу п. Полякової В.В. (дуже шкода, що дослідниця не побачила своєї роботи опублікованою) - неймовірно складна і об’ємна праця, редагування якої зайняло чи не найбільше часу, але від кожного слова і навіть літери якої аж відчувалася величезна любов автора до свого села та його мешканців.

Робота над текстом дослідження Максима Меценка також була не з простих, але точно ніщо не віщувало того, якими емоціями воно вибухне згодом. Краєзнавець виступив на Читаннях з роботою, яка, фактично, є узагальненням його багаторічних досліджень із повним зануренням аж до спроби власноручного відтворення технології виготовлення хрестиків, іконок і дукачів, які носили в давнину наші предки.

Підсиленням його праці стала експозиція, підготована спеціально до Читань, яка, однозначно, полегшувала присутнім сприйняття цієї наукової розвідки, а також дозволила побачити рівень фантазії та вмінь майстрів минулого (ознайомитися з експозицією можна, завітавши в бібліотеку Будинку культури села Крива Лука).

Учасникам Криволуцьких читань вперше випала нагода одночасно бачити вироби і спілкуватися з їх дослідником та творцем. Тому не було нічого дивного, що Максима Меценка, магістра історії та консультанта ГО «Крила», зацікавлені слухачі ще довго не відпускали після завершення офіційної частини заходу, розпитуючи і про саму колекцію, і про тему його дослідницького інтересу.

А от дискусія ставографів з інших регіонів, що розгорілася після опублікування фотографії хрестів з Максимової колекції, стала справжньою несподіванкою як для організаторів події, так і для самого автора. Суперечку спричинив підпис під світлиною. Вказана автором колекції назва одного з представлених виробів «наперсний жіночий хрест» підняла цілий шквал емоцій: від обурення, різкої критики і навіть взаємних образ, до слів дружньої підтримки від раніше незнайомих людей та нових відкриттів, зроблених у ході перевірки висловлених зауважень.

Звичайно, неможливо бути фахівцем геть у всіх областях знань, зрештою, допускати помилки чи неточності - властивість, присутня в кожному з нас. Мені б не хотілося виступати арбітром у цій чи схожих ситуаціях, але робота над редагуванням текстів також вимагає відповідальності. Мушу зізнатися, що опрацювання текстів зі значною кількістю специфічної термінології чи маловідомих слів забирає багато додаткового часу та спонукає до глибокого занурення в тему з тим, аби своєю власною некомпетентністю не завдати шкоди іміджеві кожного з авторів. «Наперсні хрести» також були для мене причиною тривалих пошуків потрібної інформації, бо лише переконавшись у науковій відповідності даного терміна, я залишила за ним право бути на сторінках збірника матеріалів «Криволуцькі читання 2019».

Проте, як і все в нашому житті, дана «дискусія» подарувала нам, організаторам Читань, позитивні й не дуже емоції та думки. Першим плюсом нашій роботі стало те, що несподівано для самих себе ми виявили наявний інтерес до матеріалів, зібраних та опублікованих нами, в значно ширшого кола читачів, ніж нам про це було відомо, тобто наш Збірник набирає популярності і за межами Донецької області.

Другим плюсом є сам підхід до того, за що ми разом відважилися взятись. Нам від самого початку не йшлося проводити Читання і видавати Збірник виключно задля самого факту зробленого. Ми ретельно обираємо роботи і намагаємось тримати високу планку краєзнавчого видання, не забуваючи при цьому надати, можливо, єдиний у житті шанс людям, залюбленим в свій край, його минуле й сучасне, оприлюднити власні багаторічні дослідження і пошуки.

Засмутила історія з «наперсними хрестами» тим, що вкотре оголила важливу проблему якогось впертого протистояння між краєзнавцями: замість спільно об’єднувати свої знання і зусилля, обмінюватися наявною інформацією, надавати допомогу і радіти появі молодих дослідників, бо ж саме їм продовжувати розпочаті справи, кожному хочеться вважати себе самим обізнаним, видатним і непомильним у власних судженнях.

Зрештою, і в цьому - налагодженні комунікації, наданні майданчика для оприлюднення власних досягнень тощо - була, серед іншого, основна мета організації Криволуцьких читань. Як виглядає на даний час, ми з нею успішно справляємося, а тому зупинятися не плануємо. Навпаки, запрошуємо долучатися всіх небайдужих до вивчення рідного краю, сміливіше ділитися власними напрацюваннями та ставати учасниками й авторами «Криволуцьких читань».

З повагою,Оксана Дрогомирецька.
За матеріалами заходу «Криволуцькі читання 2019» видано збірник матеріалів.

Криволуцькі читання 2019

Ознайомитися з онлайн версією Збірника можна за посиланням

Перший збірник Криволуцьких Читань - 2018 можна завантажити тут.

За анонсом наступної конференції слідкуйте на сторінці www.facebook.com/KryvaLuka

  Дивіться також

Дробишевське лісництво
#Путiвник
Дробишевське лісництво. Еколого-пізнавальна стежка «Лісова палітра»
У 2012 році в Дробишевському лісництві було створено еколого-пізнавальну стежку «Лісова палітра» на честь 80-річчя утворення Донецької області.
Пансіонат Акваторія
#Вiдпочинок
Пансіонат «Акваторія»
Приватний пансіонат «Акваторія» розташований на мальовничому березі Червонооскільського водосховища.
Леонід Кизим
#Вiдомi Люди
Леонід Денисович Кизим
Гордість Лиманщини, легендарний космонавт, тричі бував у космосі у званні командира корабля, Почесний громадянин міста Лиман.