Зниклий хутір Заборянський та гуральня Аполлона Гриневича

Експедиція проекту «Туристична Лиманщина» до зниклого хутора Заборянського була одним з тих майже непомітних широкому загалу кроків, спрямованих на заповнення білих плям на історичній мапі Лиманщини.

Давно відомо: без минулого немає майбутнього. Поселення, як і люди, котрі в них мешкали, з'являються і зникають. Одні надовго залишаються в пам’яті нащадків та в історичних літописах, іншим - щастить значно менше. Зникла спадщина Лиманщини, яка з часом все складніше ідентифікується як у сучасному ландшафті, так і в спогадах очевидців складає значну частину пошукової роботи нашого об’єднання однодумців. Завдяки краєзнавцям, їх небайдужості до своєї малої батьківщини та глибокого усвідомлення необхідності збереження спадщини минулого маємо можливість дізнатися нині, зокрема, й про існування ряду хуторів у межах нашого району, господарську діяльність, спосіб життя і побут їх мешканців.

Хутір Заборянський та гуральня на військово-топографічній карті Шуберта

Хутір Заборянський був заснований колезьким реєстратором Аполлоном Гриневичем у кінці XVIII ст. на правому березі річки Чорний Жеребець. У маєтку станом на 1804 р. проживало 108 осіб селян обох статей, а земельний наділ становив 148 десятин. На косогорі власник побудував на кам’яному фундаменті дерев'яний будинок, а поруч висадив великий фруктовий сад і влаштував бджолині заводи. Хутір проіснував до 30-х років XX ст., під назвою «хутір Лляний» (рос. - «хутор Льяной»).

Хутір Лляний на карті Артемівської округи, 1928 р.

Головним джерелом доходів маєтку Аполлона Гриневича (хутір Заборянський) була гуральня (винокурня) на джерелі (1000 відер гарячого вина на рік).

На початку XX ст. Заборянський винокурний завод вже належав дворянці Марії Йосипівні Клевер, котра здавала його в оренду А.I. Іваненку і Д.I. Гаргеру. У 1910-х роках Заборянський завод був найбільшим на теренах Лиманщини (станом на 1912 р. - 22 робітники).

Заборянський винокурний завод №172 в Адресній книзі винокурних, дріжджово-винокурних і спиртоочисних заводів Російської імперії, 1911 р.

Заборянський завод у книзі «Фабрично-заводская промышленность Харьковской губернии и положение рабочих», 1912 р.

На даний час і від хутора, і від завода немає й сліду. Тільки серед соснового лісу залишилась невелика дамба на протоці від водойми-охолоджувача до винокурні, який перетворився на лісове болото, та старий покинутий цвинтар.

Хутір Заборянський та гуральня Гриневича на картi Google