Кузьма Федорович Кохан

Кохан Кузьма Федорович (02.11.1913 - 24.05.2007 рр) народився в слободі Рубцевій, нині село Рубці. Закінчив із відзнакою Ворошиловградське художнє училище у 1938 році та Київський художній інститут у 1946 р. (майстерня К. Трохименка, викладачі : Ф. Кричевський, К. Єлева, С. Єржиковський). Учасник всесоюзних та всеукраїнських виставок від 1943 р. Член Національної Спілки Художників України з 1946 р. Працював у галузях станкового живопису, книжкової графіки, плаката, скульптури. Автор багатьох тематичних картин пейзажів, портретів, натюрмортів.

Кузьма Кохан. Автопортрет, 1995 рік

Прізвище цього митця сьогодні дещо призабуте, хоча за духом та силою таланту він по праву належить до когорти тих уславлених майстрів пензля, які своїм творчим здобутком примножують славу України. Зокрема, у каталозі найдорогоцінніших живописних полотен, який традиційно з певною періодичністю укладається одним із найстаріших у світі аукціонних домів «Сотбіс», значаться чимало його пейзажів та сюжетних картин.

Добре влітку. 1984 рік, полотно/олія

Кузьма Кохан писав у традиційній, реалістичній манері. Ще будучи студентом Київського художнього інституту, він удосконалював творчий почерк у майстерні народного художника України Карпа Трохименка під наставництвом живописців Федора Кричевського та маляра-графіка «бойчуківця» Костя Єлеви. Велика Вітчизняна війна застала його на четвертому курсі. Тоді всіх старшокурсників було евакуйовано до Самарканда. Саме там він зустрів свою майбутню дружину, високоталановиту художницю Парасковію Депутатову, тоді — студентку евакуйованого Московського художнього інституту. На жаль, вона дуже рано пішла з життя — в сорокалітньому віці 1958 року. Кузьма Федорович, залишившись із малолітнім сином на руках, самотужки ставив його на ноги.

В Україну з Середньої Азії Кузьма повернувся 1944 року. В Слов’янську та Краматорську художник замалював багато зруйнованих промислових об’єктів. Там же було написано й етюди для дипломної картини «На рідному заводі» (1946) та створеної через три роки «Артем на відбудові Донбасу».

Погрузка солі. Папір/олівець

Руїни на станції Слов'янськ. Туш

Руїни на станції Слов'янськ. 1944 р. Папір/олівець

На станції Слов'янськ. Папір/олівець

Чому молодий художник зацікавився саме цими краями? Бо родом із Донеччини, зі слободи Рубцева (нині це село Рубці Краснолиманського району). Все життя він був вірний малій батьківщині та своїм землякам. Любив писати тамтешні краєвиди, а надто — луки і мальовничу річку Оскіл, вулички та подвір’я свого села, хліборобські ниви, батьківську хату. Художникові часто позували земляки.

Рубчанська хата. Картина з приватної колекції

Оскільське водосховище. Картина з приватної колекції

До речі, саме в Рубцевій були написані з натури етюди, що лягли в основу створених згодом полотен, які, можна сказати, є «візитівкою» майстра. Як-от «Садівник-любитель», «Ранок тракториста», «Весна. Сіють», «Механізатор», «Пар», «Хлібороби», «Батьківська хата», «Перше радіо на селі», «Перший трактор на селі», «Лікнеп»…

В центрі останнього з названих полотен — селянин, що вмочує перо в чорнильницю, аби на аркуші під наглядом учителя вивести перші у своєму житті слова: «Були пани, були раби…» Виявляється, прототип цього персонажа — давній друг-односелець Кузьми Кохана — Олексій Духін, який нині мешкає в Слов’янську, є членом товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

— З Кузьмою я, семирічний хлопчак, познайомився у післявоєнні сорокові, — пригадує він. — Писався етюд у 1957-му, коли мені було вже сімнадцять. Щоби я мав солідніший вигляд, художник домалював мені вуса.

Цей етюд тепер у Парижі — його придбав французький колекціонер. Саме полотно зберігається в одному з музеїв України.

Окрасою сьогоднішньої виставки став «Лікнеп», написаний уже 1996 року, який, по суті, є реплікою (другим варіантом) однойменної картини.

Лікнеп. 1996 (Другий варіант картини). Полотно/олія

У Центральному будинку художника представлено і створений 1954 року ескіз «Та й списую Сковороду». Його було взято за основу при написанні однойменної картини, що нині експонується в столичному Національному музеї Тараса Шевченка. Оригінал картини вперше виставлено 1964 року в Києві на експозиції, приуроченій до дня народження Тараса Шевченка.

«Та й списую Сковороду» (Т .Шевченко). 1954. Картон/олія. Ескіз картини

Кузьмі Кохану судилося прожити нелегкі 93 роки, сповнені плідної творчої праці. Чомусь так склалося, що пішов за вічну межу в 2007-му, так і не удостоївшись ні почесних звань, ні державних премій. Про що син митця, добре знаний читачами газети художник-карикатурист Олексій Кохан, сказав так:

— Батько любив примовляти: мені звання присудять люди, які бачитимуть мої картини. Народне визнання — найдорожче.*

* Фрагмент статті Олени Кощенко «Убралась хата у вишневий квіт», газета «Сільські вісті»//Вівторок, 12 листопада 2013 року, № 133 (19026)